Станіславський заказник загальнодержавного значення
- Відділ ОКМСТ Станіславської сільської ради
- 8 лип.
- Читати 5 хв
Оновлено: 12 серп.
ВСТУП: Там, де круча торкається вітру
На півдні України, де степ раптово обривається до Дніпровського лиману, а вітер зриває з висоти запах солоного простору, розташована одна з найвражаючих природоохоронних територій Херсонщини — Станіславський заказник загальнодержавного значення. У народі ці місця давно прозвали “Херсонськими горами”, або «Станіславськими скелями».
Це територія, де стихія землі, води й повітря зійшлися в одній точці, і саме тому вона здавна привертала увагу не лише мандрівників, а й учених. Унікальні геологічні утворення, рідкісні види флори і фауни, винятковий пейзажний характер — усе це стало підставою для створення тут заповідної зони.
Та попри статус загальнодержавного значення, ця природна перлина тривалий час залишалась майже без охорони, а сьогодні, під час повномасштабної війни, перебуває в зоні ризику через бойові дії, які не оминають навіть природу.
Географічне розташування та площа
Станіславський заказник розташований у західній частині Херсонської області, на території Станіславської сільської територіальної громади, у межах села Станіслав. Він охоплює прибережну зону Дніпровського лиману, розташовану переважно на північний захід від центральної частини села.
Загальна площа заказника становить 659 гектарів, із яких 608 гектарів — акваторія Дніпровського лиману, а решта — прибережні схили, яри, степові та прибережно-водні екосистеми. Природні межі заказника досить чіткі: з одного боку — водна гладь лиману, з іншого — високі схили, що підносяться над береговою лінією, й далі переходять у степові плато, що межують із сільськогосподарськими угіддями.
Ця територія є унікальним прикладом поєднання ландшафтного розмаїття на порівняно невеликій площі. Тут зустрічаються глинисті обриви, глибокі яри, степові схили, лиманські мілководдя, зарості прибережної рослинності — усе це створює надзвичайно багате середовище для життя рідкісних видів і для спостереження за динамікою природних процесів.
Саме поєднання контрастної топографії з глибокою ерозійною мережею та доступом до акваторії робить цю частину громади природно винятковою і науково цінною.
Історія створення заказника
Ідея охорони унікального ландшафту навколо села Станіслав визрівала ще в другій половині ХХ століття. Проте формалізовано цю потребу було вже в незалежній Україні. 21 лютого 2002 року Указом Президента України №167/2002 територію було офіційно оголошено ландшафтним заказником загальнодержавного значення — з метою збереження цінних природних комплексів, характерних для південного Причорномор’я.
Підставами для створення заказника стали поєднання унікального геоморфологічного рельєфу, багатства флори і фауни, а також висока наукова, екологічна та естетична цінність території. Особливо було підкреслено необхідність охорони яристо-балкової системи узбережжя, яка має рідкісне для регіону походження і водночас — високу чутливість до людського впливу.
З часу створення заказника питання його реальної охорони неодноразово порушувалось на рівні природоохоронних структур, науковців і представників місцевого самоврядування. Протягом багатьох років відсутність винесених у натуру меж, а також обмежене фінансування унеможливлювали створення повноцінного режиму охорони.
У 2021 році, за поданням прокуратури, суд зобов’язав Херсонську обласну державну адміністрацію забезпечити винесення меж заказника в натуру та надати йому охоронний статус на практиці, а не лише на папері. Це стало важливим кроком до перетворення номінального заповідного статусу на дієвий інструмент збереження природи.
Особливості рельєфу та геологічної будови
Рельєф Станіславського заказника — це один із головних чинників його унікальності. Тут, на стику степу та лиману, природа створила справжню геологічну виставку просто неба. Високі схили — до 55 метрів над рівнем моря — круто спадають до води, розчленовані численними ярами, балками, ерозійними промоїнами.
Найяскравішою геоморфологічною домінантою є великий яр із глибокою вимоїною, розташований у північно-східній частині заказника. Його глибина сягає 25 метрів, ширина на деяких ділянках — до 50 метрів, а загальна довжина — близько 600 метрів. Це природне утворення виникло внаслідок ерозійної діяльності талих і дощових вод, а також слабкої стійкості лесових порід, які складають основу схилів.
Лес — це дрібнозерниста порода світло-жовтого кольору, сформована в умовах сухого степового клімату. Саме лесові ґрунти і лесовидні суглинки антропогенного періоду лежать в основі крутих схилів заказника. Їхні оголення створюють геологічні “вітрини”, які дозволяють вивчати структуру відкладень, процеси ґрунтоутворення та давню природну історію регіону.
Окрім суто наукового значення, георельєф заказника має естетичну й ландшафтну цінність. Різкі уступи, глибокі розрізи, природні амфітеатри, що відкриваються до лиману, формують неповторну панораму. У поєднанні з багатою рослинністю та грою світла на схилах, це створює виразний пейзажний образ, що асоціюється з “Херсонськими горами”.
Цей рельєф є надзвичайно чутливим до втручання. Будь-яке порушення дренажу, розорювання схилів чи зведення будівель може призвести до зсувів, обвалів, посилення ерозії — і, як наслідок, до незворотної втрати природного балансу.
Саме тому охорона геоморфологічних структур — це не лише питання збереження форми рельєфу, а необхідна умова для підтримки всієї екосистеми заказника.
Біорізноманіття: флора та фауна
Станіславський заказник — це не лише геологічна пам’ятка, а й скарбниця степової та лиманної природи, в якій переплітаються різні біотопи. Тут одночасно представлені степові екосистеми, прибережно-водна зона, яри, ділянки із солончаковою рослинністю, піски та вологі пониззя. Саме така комбінація природних умов створює надзвичайно багате середовище для життя великої кількості видів рослин і тварин.
На території заказника росте понад 300 видів рослин, серед яких є червонокнижні. Найбільш відомими й охоронюваними є:
Ковила волосиста (Stipa capillata) та ковила Лессінга (Stipa lessingiana) — ендемічні для степів Причорномор’я види, які утворюють характерний “срібний килим” на схилах.
Тюльпан бузький (Tulipa scythica) і тюльпан Шренка (Tulipa schrenkii) — ранньовесняні первоцвіти, що формують яскраві квітучі плями на схилах у березні–квітні.
Зморшок степовий (Morchella steppicola) — рідкісний вид грибів, який трапляється лише в зонах незайманого степу.
Сальвінія плаваюча (Salvinia natans) — папороть, яка росте у мілководдях лиману.
Флора заказника є характерною для справжнього південного степу, але з домішкою видів, притаманних водно-болотним угіддям. Таке поєднання робить її цінним об’єктом для вивчення адаптації рослин до кліматичних змін, ерозійних процесів і антропогенного впливу.
Що стосується фауни, то територія заказника є середовищем існування для десятків видів комах, птахів, плазунів, земноводних, ссавців і безхребетних. Серед тварин, занесених до Червоної книги України, зустрічаються:
Дибка степова (Saga pedo) — велика прямокрила комаха, яка виглядає як зелений коник, але є хижаком і є індикатором екологічної стабільності степу.
Махаон (Papilio machaon) — великий яскравий метелик із родини парусників, рідкісний у дикій природі.
Ктир велетенський (Asilus crabroniformis) — хижий двокрилий, що живиться іншими комахами, трапляється лише в недоторканих ділянках степу.
Полоз жовточеревий (Dolichophis caspius) — найбільша змія України, неотруйна, але занесена до Червоної книги через зниження чисельності.
П’явка медична (Hirudo medicinalis) — реліктова тварина, яка мешкає у водоймах біля лиману, зникає внаслідок забруднення вод.
Крім того, заказник має велике значення для міграційних птахів. У різні пори року тут зупиняються на відпочинок і харчування чайки, чаплі, баклани, кулики, а також зграйні качині види. Прибережна зона є цінним ресурсом для птахів під час сезонних перельотів, а відкриті простори — чудовими умовами для гніздування степових видів.
Таке біорізноманіття робить Станіславський заказник важливою природною точкою не лише для Херсонщини, а й для всієї Причорноморської екосистеми. Кожен вид, що тут живе, є не лише елементом екосистеми, а й свідченням збереженості природного середовища, яке, попри всі виклики, зберігає свою життєздатність.
Сучасний стан охорони
Після 24 лютого 2022 року ситуація з охороною території ускладнилася ще більше: Станіславська громада опинилася в зоні бойових дій, що поставило під загрозу не лише інституційну, а й фізичну безпеку заповідної зони.
Станом на 2024–2025 роки доступ до заказника обмежений, органи охорони природи фактично не мають змоги здійснювати постійний моніторинг, проводити профілактичні або захисні заходи. І хоча територія не перебуває під окупацією, бойова ситуація, ризик мінування, артилерійські обстріли та руйнування інфраструктури створюють додаткові загрози для екосистеми.
Сьогодні заказник потребує окремої уваги як до території, що постраждала від війни, але має високий потенціал до відновлення.
Використана література:
1) Ландшафтний заказник «Станіславський». URL: https://discover.ua/locations/landsaftnij-zakaznik-stanislavskij
2) Надзвичайна й маловідома краса: Станіславський заказник з повітря та зблизька. URL: https://texty.org.ua/fragments/97478/Nadzvychajna_j_malovidoma_krasa_Stanislavskyj_zakaznyk_z-97478/
3) Ландшафтний заказник загальнодержавного значення «Станіславський» збережено. 2021. URL: https://ipc.org.ua/uk/2021/10/landshaftnyj-zakaznyk-zagalnoderzhavnogo-znachennya-stanislavskyj-zberezheno/
4) Станіславський заказник. URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/Станіславський_заказник
5) Херсонські гори (Заказник "Станіславський"), Станіслав. URL: https://travels.in.ua/uk-UA/object/4727/khersonski-hory-zakaznyk-stanislavskyy
Коментарі