Станіслав — одне з найдавніших сіл Херсонщини, розташоване на мальовничому узбережжі Дніпровсько-Бузького лиману. Його архітектурна спадщина — це не лише матеріальні свідки минулого, але й цінні орієнтири, що зберігають пам’ять про суспільне, культурне та економічне життя громади протягом кількох століть. Кожен об’єкт описано з урахуванням історії його створення, архітектурних особливостей та сучасного стану.

На південному заході Херсонщини, там, де степ поступово спускається до плеса Дніпровського лиману, збереглася особлива ділянка природи — Софіївський ботанічний заказник. Цей об’єкт природно-заповідного фонду, хоч і відомий далеко не всім, має значення, що виходить за межі громади. Тут поєднуються реліктові степові угруповання, які майже повністю зникли на більшості території Причорномор’я, і водні біоценози лиманної зони, багаті на рідкісні види рослин і тварин.

Ботанічний заказник місцевого значення «Широка Балка» — це один із небагатьох фрагментів первинного степу, що зберігся на теренах сучасної Херсонщини. Його ландшафт — не просто естетична цінність, а основа для життя рідкісних видів, генетичний резерв і біологічна пам’ять регіону. Однак нині ця територія мовчить не тільки через свою природу. Від початку повномасштабної агресії російської федерації у 2022 році, Широка Балка, як і вся Станіславська громада, опинилася на лінії ф

Над плесом Дніпровського лиману, де водна гладь зустрічається з краєм степу, здіймаються високі кручі. Вони стримані, безшумні, майже невидимі на туристичних мапах. Але саме тут, у прибережній частині Станіславської громади, розташована одна з маловідомих, проте надзвичайно цінних природоохоронних територій півдня України — Олександрівський ландшафтний заказник загальнодержавного значення.

На півдні України, де степ раптово обривається до Дніпровського лиману, а вітер зриває з висоти запах солоного простору, розташована одна з найвражаючих природоохоронних територій Херсонщини — Станіславський заказник загальнодержавного значення. У народі ці місця давно прозвали “Херсонськими горами”, або «Станіславськими скелями». Це територія, де стихія землі, води й повітря зійшлися в одній точці, і саме тому вона здавна привертала увагу не лише мандрівників, а й учених.

На пагорбах біля Дніпровського лиману колись стрімко оберталися десятки крил. Тут, у степових селах сучасної Станіславської громади, вітер не був лише примхою природи — він був джерелом сили. У громадах, що завжди жили хлібом, саме вітер давав змогу перетворити зерно на борошно, рухати механізми, створювати працю з повітря. Вітряки стали не лише елементом господарства — вони стали частиною ландшафту, культурної пам’яті, самоідентифікації.

Якщо спробувати уявити маяк, перше, що постає в уяві — це скелястий берег, удари хвиль, туман і самотня вежа на краю землі. Але Хаблівський задній маяк зруйнує це стереотипне уявлення. Він не стоїть на березі. І навіть не бачить моря. Він височіє серед степу, за шість кілометрів від води, у полі між селом Олександрівка Херсонської області та селом Лупареве на Миколаївщині. Це один із найвражаючих, хоча й маловідомих маяків України.

Станіславська громада — це не просто мальовничий куточок на березі Дніпровського лиману. Це територія, де земля зберігає сліди життя, які охоплюють тисячі років історії. Від найдавніших мисливців до античних міст, від курганів доби бронзи до пізньоскіфських фортець — усі ці культурні пласти присутні на території громади й утворюють справжню археологічну мозаїку. Це місце є унікальним для Херсонщини: на відносно невеликій території зосереджена найбільша кількість античних пам

Високий мис над Дніпровським лиманом, що нависає над водами і прорізається ярами, здавна приваблював людей. Саме тут, неподалік сучасного села Широка Балка, розташоване городище Золотий Мис — одна з найбільш загадкових і водночас найцінніших пам’яток античної доби на території Херсонщини. Це місце, де колись кипіло життя: тут жили, торгували, оборонялися, та працювали. Золотий Мис — це унікальний об’єкт, який дає змогу побачити, як перетиналися культури.

На високому правому березі Дніпровського лиману, де степ зустрічається з водою, колись існувало велике поселення, яке сьогодні археологи називають Глибока Пристань. Це місце зберігає сліди життя, яке вирувало тут понад дві тисячі років тому, у період тісних контактів між греками і місцевими скіфськими племенами. Глибока Пристань — це пам’ятка, що дає можливість зазирнути в економіку, культуру і побут античної периферії Ольвії.

На обривистому березі Дніпровсько-Бузького лиману, де стрімко зривається в глибоку синь небо степу, височить унікальна пам’ятка — Станіславське городище. Сьогодні це місце відоме своїми краєвидами, туристичними маршрутами та вітрами, що гуляють лиманом. Але задовго до появи села Станіслав, задовго до карт і кордонів, тут вирувало життя: зводилися укріплення, оброблялася земля, йшли торгівельні шляхи, стояли варти. Городище зберігає в собі сліди кількох археологічних епох, які

Костянтин Йосипович Голобородько. Для історії Станіславської загальноосвітньої школи, а нині ліцею, це ціла епоха. Все свідоме життя він присвятив розвитку освіти та культури Станіслава. Талановитий педагог, чудовий організатор, всебічно і високоосвічена людина, письменник і громадський діяч – ось далеко не всі епітети, якими можна було б наділити Костянтина Йосиповича.

Історія пам’ятника Тарасові Шевченку в селі Станіслав — це не просто історія монумента. Це історія громади, яка, переживши війни, злидні, та голод, зуміла в найважчий момент свого існування зберегти головне — пам’ять, гідність і вдячність до свого поета. Цей пам’ятник не був зведений за державні кошти, не відкривався під фанфари. Він народився в пору найбільшої нужди, з ініціативи звичайних селян, які мали більше сердечної любові, ніж хліба на столах.

Над правим берегом Бузького лиману, серед степових балок і природних терас, височіє один із найзагадковіших об’єктів античного періоду Північного Причорномор’я — городище Скелька. Тут, на високому мисі, який стрімко обривається до води, упродовж кількох століть існувало укріплене поселення, що слугувало форпостом, ремісничим центром і, ймовірно, військовим пунктом у системі оборони античної Ольвії.

Софіївка — найменше село Станіславської громади, проте за кількістю археологічних та історичних пластів воно зовсім не поступається іншим. Розташоване над лиманом, серед степів і балок, село приховує у своїй землі відлуння античних поселень, тіні козацьких переправ і згадки про менонітські колонії.

Широка Балка – невелике, але багатошарове за змістом село, розташоване на мальовничих пагорбах над Дніпровсько-Бузьким лиманом. Через ці землі проходили античні купці, кочові племена, запорожці, імперські чиновники, радянські комісари й сучасні герої війни.

На мальовничих скелях Дніпровсько-Бузького лиману, що простягаються в межах Станіславської територіальної об'єднаної громади, щовесни розквітає справжнє диво природи — іриси.

Село Олександрівка, розташоване на мальовничому правому березі Дніпровсько-Бузького лиману, належить до тих місць, де глибини історії проступають крізь кожен яр, пагорб і камінець. Його доля нерозривно пов’язана з історією Півдня України – регіону, що неодноразово ставав ареною боротьби за простір, ресурси, владу і свободу.

Станіслав – село з багатою і складною долею, яке розкинулося на мальовничому березі Дніпровського лиману. Його історія – це не просто послідовність подій, це відображення тих буремних змін, що пережив південь України упродовж тисячоліть.