Костянтин Йосипович Голобородько. Для історії Станіславської загальноосвітньої школи, а нині ліцею, це ціла епоха. Все свідоме життя він присвятив розвитку освіти та культури Станіслава. Талановитий педагог, чудовий організатор, всебічно і високоосвічена людина, письменник і громадський діяч – ось далеко не всі епітети, якими можна було б наділити Костянтина Йосиповича.

На початку XX століття Станіслав був волосним центром на півдні України, в якому активно вирувало культурне життя. Селяни не лише працювали, обробляли землю й ловили рибу, а й розвивали культуру у складний для України час. У 1902 році в селі з'явився Народний театр. Спочатку це був невеликий драмгурток, який збирався у простій селянській хаті. Актори грали п’єси українських і російських авторів, декорації майстрували самі, світло — на гасових лампах, а головною мотивацією б

Історія пам’ятника Тарасові Шевченку в селі Станіслав — це не просто історія монумента. Це історія громади, яка, переживши війни, злидні, та голод, зуміла в найважчий момент свого існування зберегти головне — пам’ять, гідність і вдячність до свого поета. Цей пам’ятник не був зведений за державні кошти, не відкривався під фанфари. Він народився в пору найбільшої нужди, з ініціативи звичайних селян, які мали більше сердечної любові, ніж хліба на столах.