Станіславський духовий оркестр: музика, що стала традицією
Витоки духового оркестру в Станіславі
Історія духового оркестру в Станіславі пов’язана передусім з іменем Сили Микитовича Кравченка - музиканта, педагога та одного з тих, хто заклав основу місцевої традиції духового музикування.
Музичну підготовку Кравченко здобув у військовому духовому оркестрі під час російсько-японської війни 1904-1905 років. Після повернення до Станіслава він привіз із собою комплект мідних духових інструментів. Саме з цим комплектом пов’язують появу в селі духового оркестру.
Кравченко не обмежувався керівництвом оркестром. У складних матеріальних умовах він навчав місцевих дітей та молодь грі на музичних інструментах. Його своєрідна «музична школа» містилася на власній садибі в невеликій хатині в центрі села. До занять він приймав усіх охочих, не встановлюючи попередньої перевірки музичного слуху. Навчання включало два основні напрями - народні інструменти, зокрема баян, і духові інструменти.
Для занять Кравченко використовував найдоступніші засоби. За спогадами його учня Олександра Кравця, пюпітрами слугували дошки, підвішені на дротах, а через нестачу нотного паперу Кравченко власноруч виготовив металевий шаблон, за допомогою якого малював лінії на клаптиках паперу для записування партій. Він також умів ремонтувати музичні інструменти та виготовляти необхідні для занять пристосування.
Серед учнів, які разом з О. Кравцем опановували духові інструменти, були А. Туркалов, І. Галушко, Ф. Пиж, В. Новицький, Г. Сербин, Ю. та В. Гаркуші, Г. Кавун і В. Друзяка. Вони вчилися виконувати марші, попурі, українські мелодії, вальси та інші твори, що входили до репертуару тогочасного оркестру.
Діяльність Сили Кравченка стала основою тієї музичної традиції, яку наступні покоління продовжували вже в інших умовах. Його учні не лише грали в оркестрі, а й самі здобували музичну освіту, ставали виконавцями та педагогами, підтримуючи розвиток духової музики в Станіславі.
Олександр Кравець - учень, який став керівником оркестру
Одним із найважливіших учнів Сили Микитовича Кравченка став Олександр Павлович Кравець, чиє ім’я згодом на десятиліття було пов’язане зі станіславським духовим оркестром.
Олександр Кравець народився 19 липня 1939 року в Станіславі. Ще в юному віці він навчався у Сили Кравченка та опановував духові інструменти. Згодом його основним інструментом стала труба. Досвід гри в місцевому оркестрі та навчання у Кравченка стали важливою частиною його музичної підготовки.1956 року, після закінчення школи, Кравець вступив на відділення духових інструментів Херсонського музичного училища. Під час вступних випробувань викладачі відзначили його музичний рівень. За роки навчання він став одним із кращих виконавців на трубі в училищі, брав участь в оглядах і конкурсах. Йому рекомендували продовжити освіту в консерваторії.
Після завершення навчання Кравець мав можливість працювати в Миколаївському культосвітньому училищі, де планувалося відкриття відділення духових інструментів. Проте він вирішив повернутися до рідного Станіслава. Відлік його роботи в селі розпочався 1960 року. Спочатку він проводив музичні заняття у дванадцяти групах дитячого садка, а згодом долучився до збереження місцевого духового оркестру та його подальшої роботи вже як шкільного колективу.
Саме з цього моменту починається найдовший етап в історії станіславського духового оркестру. Олександр Кравець керував ним 57 років, паралельно понад пів століття працюючи викладачем Станіславської музичної школи. За час роботи він підготував кількасот музикантів, частина яких продовжила навчання у середніх та вищих музичних закладах - музичних училищах, училищах культури, університетах, консерваторіях та академіях.
Станіславський духовий оркестр: роки розвитку і визнання
Повернення Олександра Кравця до Станіслава 1960 року стало початком тривалого періоду розвитку місцевого духового оркестру. Після роботи з дітьми та молоддю він долучився до збереження сільського колективу, який надалі продовжив існувати як оркестр при музичній школі.
Під керівництвом Кравця оркестр став постійним учасником культурного життя Станіслава. Колектив багаторазово перемагав у районних, обласних та республіканських конкурсах і фестивалях. Оркестр виступав на сільських заходах, а також перед початком спектаклів сільського театру та під час спортивних змагань.Важливою віхою в історії колективу став 2002 рік, коли духовому оркестру Станіславської музичної школи присвоїли звання «Зразковий аматорський колектив». Це звання зафіксувало офіційне визнання рівня колективу та стало одним із помітних етапів його історії.
Ще одним знаковим виступом стала участь оркестру у квітні 2016 року в наймасовішому виконанні Державного гімну України із залученням духових інструментів. У День Європи на площі Свободи в Херсоні одночасно виступили 15 духових оркестрів, у виконанні яких брали участь 211 духових інструментів. Цей результат було зафіксовано Національним реєстром рекордів України.
Розвиток оркестру був безпосередньо пов’язаний із системою музичної освіти. Протягом роботи в Станіславській музичній школі Олександр Кравець підготував кількасот музикантів. Частина його вихованців продовжила навчання у середніх та вищих музичних навчальних заклада.
За багаторічну роботу та внесок у розвиток музичної освіти й виховання молоді Олександра Кравця у 2007 році було нагороджено орденом «За заслуги» III ступеня.
У такий спосіб станіславський духовий оркестр пройшов шлях від сільського музичного колективу до визнаного аматорського оркестру, діяльність якого поєднувала навчання молоді, концертні виступи та постійну участь у культурному житті громади.
Від учня до музиканта: продовження традиції
Історія Станіславського духового оркестру - це не лише історія його керівників. Важливою її складовою були учні, які навчалися у старших музикантів, ставали учасниками оркестру, а згодом продовжували професійну музичну діяльність.
Одним із вихованців Сили Микитовича Кравченка був Олександр Михайлович Бевз. Він розпочав із барабана, згодом спробував грати на альті, а потім перейшов на трубу. Через кілька років став одним із лідерів оркестру.
Згодом Бевз здобув професійну музичну освіту. У 1958–1962 роках він навчався у Херсонському музичному училищі за класом духових інструментів і здобув фах диригента духового оркестру. Після завершення навчання працював у сфері музичної педагогіки, навчав дітей гри на духових інструментах, керував духовими оркестрами та іншими музичними колективами.
Джерела:
1) Голобородько О. Тиха партія Сили Микитовича. 2022. URL: https://www.facebook.com/share/p/19KGfnrj3m/
2) Голобородько О. Мелодії, мелодії в симфонії села… 2020. URL: https://www.facebook.com/share/p/1CEngJL7Td/
3) Маланчук Н. Слід… у вічності.
Коментарі