Олександрівський ландшафтний заказник

ВСТУП

Над плесом Дніпровського лиману, де водна гладь зустрічається з краєм степу, здіймаються високі кручі. Вони стримані, безшумні, майже невидимі на туристичних мапах. Але саме тут, у прибережній частині Станіславської громади, розташована одна з маловідомих, проте надзвичайно цінних природоохоронних територій півдня України — Олександрівський ландшафтний заказник загальнодержавного значення.

Це територія, створена для того, щоб бути збереженою у своєму природному стані. Тут панує тиша — тиша степу, вітру і схилів, які бачать зміну сезонів, але не змінюються самі. І саме ця сталість робить місцевість унікальною.

Сьогодні, коли війна торкнулась кожного клаптика землі, заказник залишається беззахисним. Але й водночас — він є нагадуванням про те, що потребує охорони не лише людина, а й ландшафт, флора, фауна, простір довкола.

Олександрівський заказник. Фото Олега Марчука

Географічне розташування та площа

Олександрівський ландшафтний заказник розташований на південному заході Херсонської області, у межах Станіславської сільської територіальної громади, поблизу села Олександрівка. Він охоплює прибережну зону Дніпровського лиману, що прилягає до південного схилу села, та частину акваторії лиману.

Загальна площа заказника — 996 гектарів, з яких значну частину займають водно-болотні угіддя, мілководдя, прибережні схили, а також степові тераси. Рельєф території надзвичайно характерний для Причорноморського краю: тут поєднуються стрімкі берегові урвища, степові ділянки з червонокнижною рослинністю та прибережні зони, що мають високу екологічну цінність.

Межі заказника визначено Указом Президента, однак, як і у випадку багатьох інших охоронних територій України, фактичне винесення меж у натурі тривалий час не було здійснено.

Сусідство із Станіславським заказником та іншими природними об’єктами громади формує єдиний екологічний простір на південному заході області, який заслуговує на об’єднане вивчення і захист.

Межі заказника

Історія створення та правовий статус

Олександрівський ландшафтний заказник був створений згідно з Указом Президента України №167/2002 від 21 лютого 2002 року, у межах загальнодержавної програми розширення мережі природоохоронних територій. Його заснування стало відповіддю на необхідність збереження унікальних прибережних екосистем Дніпровського лиману та охорони залишків природного степу, який стрімко зникав під тиском господарського освоєння.

Створення заказника мало на меті:

• захист крутосхилів і яристої місцевості від ерозії та деградації;

• збереження природних комплексів акваторії та прибережної зони;

• охорону рідкісних видів флори та фауни, що перебувають під загрозою зникнення.

Впродовж років існували суттєві проблеми із реалізацією охоронного режиму. Брак фінансування, недосконале законодавство, відсутність винесених меж, обмежені повноваження місцевої влади — усе це призвело до ситуації, коли заказник мав статус, але не мав фактичного захисту.

Показовим став судовий процес, ініційований Херсонською обласною прокуратурою, у зв’язку з незаконним землекористуванням на частині території заказника. У 2021 році державі було повернуто земельну ділянку площею 13 га вартістю понад 100 мільйонів гривень, яка перебувала в приватній власності з порушенням природоохоронного законодавства.

Олександрівський заказник. Автор S.Masha

Природні особливості та рельєф

Олександрівський заказник вирізняється виразною прибережною морфологією. Його основу становлять стрімкі схили, що піднімаються над Дніпровським лиманом і круто спадають до води, створюючи складну яристо-балкову систему. Це одна з небагатьох ділянок узбережжя на півдні України, де збереглась відносно недоторкана структура природного узбережжя.

Берегова лінія сформована переважно з лесових та суглинистих порід, схильних до зсувів і ерозійних процесів. Саме це робить місцевість дуже чутливою до антропогенного навантаження: розорювання, забудова, порушення дренажу можуть швидко зруйнувати природний баланс.

У межах заказника розташовано ділянки справжнього українського степу, які збереглися на високих терасах над лиманом. Тут не проводилось інтенсивне землеробство, тому флора й ґрунти залишились у відносно природному стані. Це створює умови для розвитку корінних степових фітоценозів, які є рідкістю в сучасному сільськогосподарському ландшафті.

Особливістю заказника є також поєднання трьох типів середовищ:

• водно-болотного (акваторія лиману, мілководдя);

• прибережно-схилового (обриви, яри, крутосхили);

• степового (верхні плато, зони віддалені від берега).

Це поєднання створює високий рівень ландшафтного різноманіття на відносно невеликій площі, що підвищує загальну екологічну цінність території.

Олександрівський заказник. Фото Алли Петренко

Флора заказника

Рослинний світ Олександрівського заказника є збереженим фрагментом первинної степової рослинності Причорномор’я. Він представлений переважно ковиловими та злаково-полиновими угрупованнями, які збереглися на непорушених терасах, схилах і ярах. У цих природних мікроосередках зберігається високий рівень ботанічного різноманіття, зокрема рідкісних та зникаючих видів.

До Червоного списку флори України входять такі рослини, зафіксовані на території заказника:

• Ковила Лессінга (Stipa lessingiana)

• Ковила волосиста (Stipa capillata)

• Ковила українська (Stipa ucrainica)

  Ці види ковили формують типові «перлинні» степи, де вітри грають у траві, створюючи ефект сріблястого покривала. Вони особливо чутливі до випасу, переущільнення ґрунту й розорювання.

• Дрік скіфський (Genista scythica) та карагана скіфська (Caragana scythica) — кущові рослини, що трапляються на сухих, добре дренованих схилах.

• Целокаулон степовий (Coleanthus steppe) — надзвичайно рідкісний вид, занесений до Червоної книги України, що трапляється лише на кількох степових ділянках Причорномор’я.

• Ефедра звичайна (Ephedra distachya) — реліктова кущова рослина, що належить до представників голонасінних; має фармакологічне значення й водночас є індикатором степових ландшафтів.

• Плавун щитолистий (Marsilea quadrifolia) та водяний горіх (Trapa natans) — водні рослини, що ростуть у прибережній акваторії лиману.

Більшість з цих рослин потребує особливих умов зволоження, освітлення та складу ґрунту. Будь-яке порушення середовища — знищення дернини, зміна рівня води, інвазійні види — може призвести до втрати цінних фітоценозів. 

Олександрівський заказник. Автор S.Masha 3

Фауна та значення для екосистеми

Олександрівський заказник також є середовищем існування рідкісних і охоронюваних тварин, зокрема тих, що перебувають під загрозою зникнення. Його територія забезпечує перехідну екологічну зону між степом і водно-болотними угіддями, а отже — підходить як для сухопутних, так і для прибережних форм життя.

У фауні заказника зафіксовано види, занесені до Червоної книги України:

• Аксонолайм замковий (Axonolaimus castellanus) — вид круглих червів, що мешкає у прибережному ґрунті, важливий для мікроекології узбереж.

• Меризія азовська (Merizodus azovicus) — рідкісний наземний жук, типовий для півдня України.

• П’явка медична (Hirudo medicinalis) — важливий компонент біорізноманіття водойм, чутливий до забруднення.

• Махаон (Papilio machaon) — один із найбільших та найкрасивіших метеликів України.

• Джміль глинистий (Bombus argillaceus) — запилювач, що відіграє важливу роль у збереженні рослинного різноманіття степу.

• Полоз жовточеревий (Dolichophis caspius) — неотруйна змія, що виконує функцію регуляції чисельності дрібних гризунів і є ознакою екологічно стабільного степу.

Окремо варто згадати птахів, для яких прибережна зона заказника є місцем гніздування або сезонної зупинки:

• Балобан (Falco cherrug) — хижий птах, рідкісний в Україні, занесений до міжнародних списків охорони.

• Зуйок морський (Charadrius alexandrinus) — птах, що потребує спокійного середовища для розмноження, вразливий до втручання людини.

Олександрівський заказник є невід’ємною частиною екосистемного ланцюга регіону. Він зберігає мікро і макросередовище для існування видів, що формують стійкість локального біорізноманіття. Його знищення або фрагментація спричинять незворотні втрати не лише в локальному, а й у загальнонаціональному масштабі.

Олександрівський заказник. Автор S.Masha 3

Сучасний стан охорони та проблеми

З початком повномасштабного вторгнення Росії на територію України в лютому 2022 року ситуація з охороною території ускладнилася. Станіславська громада стала прифронтовою територією, що спричинило:

• обмеження доступу до заказника для природоохоронних служб;

• потенційне забруднення території боєприпасами або залишками бойових дій;

• ризик пошкодження природних комплексів внаслідок переміщення військової техніки або мінування;

• повну зупинку будь-яких ініціатив зі збереження, моніторингу та популяризації природоохоронних територій.

У цих умовах замість розвитку охоронного режиму постала загроза втрати частини природної спадщини, яка й до цього була вразливою. Ризики, пов’язані з війною, наклалися на вже існуючі слабкі місця в екологічному управлінні — і зараз заказник перебуває у стані пасивної охорони, без реального втручання.

Скелі заказника. Фото Алли Петренко

Використана література:

1) Олександрівський ландшафтний заказник. URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/Олександрівський_ландшафтний_заказник 

2) Бургаз О.А. Олександрівський заказник. URL: https://esu.com.ua/article-76282 

3) Ходосовцев О. Є. Endocarpo-Xanthocarpion tominii all. nov. та Calopla­cetum albolutescentis ass. nov. — нові синтаксони лишайникових угруповань з лесових відслонень півдня України // Чорномор. ботан. журн. 2015. Т. 11, № 3.

4) Ланцман О. Землі херсонського заказника "Олександрівський" на понад 100 мільйонів повернули державі. URL: https://intent.press/news/crime/2025/nagorodzhenii-zolotim-khrestom-viiskovii-z-mikolaieva-uniknuv-pokarannia/