Станіслав — одне з найдавніших сіл Херсонщини, розташоване на мальовничому узбережжі Дніпровсько-Бузького лиману. Його архітектурна спадщина — це не лише матеріальні свідки минулого, але й цінні орієнтири, що зберігають пам’ять про суспільне, культурне та економічне життя громади протягом кількох століть. Кожен об’єкт описано з урахуванням історії його створення, архітектурних особливостей та сучасного стану.

На пагорбах біля Дніпровського лиману колись стрімко оберталися десятки крил. Тут, у степових селах сучасної Станіславської громади, вітер не був лише примхою природи — він був джерелом сили. У громадах, що завжди жили хлібом, саме вітер давав змогу перетворити зерно на борошно, рухати механізми, створювати працю з повітря. Вітряки стали не лише елементом господарства — вони стали частиною ландшафту, культурної пам’яті, самоідентифікації.

На обривистому березі Дніпровсько-Бузького лиману, де стрімко зривається в глибоку синь небо степу, височить унікальна пам’ятка — Станіславське городище. Сьогодні це місце відоме своїми краєвидами, туристичними маршрутами та вітрами, що гуляють лиманом. Але задовго до появи села Станіслав, задовго до карт і кордонів, тут вирувало життя: зводилися укріплення, оброблялася земля, йшли торгівельні шляхи, стояли варти. Городище зберігає в собі сліди кількох археологічних епох, які

Костянтин Йосипович Голобородько. Для історії Станіславської загальноосвітньої школи, а нині ліцею, це ціла епоха. Все свідоме життя він присвятив розвитку освіти та культури Станіслава. Талановитий педагог, чудовий організатор, всебічно і високоосвічена людина, письменник і громадський діяч – ось далеко не всі епітети, якими можна було б наділити Костянтина Йосиповича.

Станіслав – село з багатою і складною долею, яке розкинулося на мальовничому березі Дніпровського лиману. Його історія – це не просто послідовність подій, це відображення тих буремних змін, що пережив південь України упродовж тисячоліть.