Софіївський ботанічний заказник

Вступ

На південному заході Херсонщини, там, де степ поступово спускається до плеса Дніпровського лиману, збереглася особлива ділянка природи — Софіївський ботанічний заказник. Цей об’єкт природно-заповідного фонду, хоч і відомий далеко не всім, має значення, що виходить за межі громади. Тут поєднуються реліктові степові угруповання, які майже повністю зникли на більшості території Причорномор’я, і водні біоценози лиманної зони, багаті на рідкісні види рослин і тварин.

Софіївський заказник — не лише місце спокою дикої природи, а й еталон живої рівноваги між сушею та водою, між гіркою пам’яттю про знищені степи та надією на їхнє відновлення. На фоні військових подій, що охопили регіон після 2022 року, збереження таких територій набуває ще глибшого символічного й практичного змісту.

Географічне розташування та площа

Софіївський ботанічний заказник розташований на південно-західній околиці села Софіївка, яке входить до складу Станіславської сільської територіальної громади. Заказник займає територію площею 194 гектари, охоплюючи прибережну смугу Дніпровського лиману та суміжні схили, балки, степові підвищення і частину акваторії.

Природна мозаїчність території зумовлена рельєфом: тут поєднуються лесові схили з природними зсувами, відкриті водні плеса, надлиманні горби й цілинні степові балки, що формують унікальні біоценотичні комплекси. Така конфігурація створює перехідну екосистему, де зустрічаються характерні види як для відкритих сухих степів, так і для вологих прибережних середовищ.

Це положення на межі двох екологічних світів — степу і води — робить заказник особливо чутливим до змін клімату, водного режиму і людської діяльності. Але водночас саме така мозаїка підвищує біологічну цінність території, адже дозволяє співіснувати значній кількості рідкісних і зникаючих видів флори та фауни.

Межі заказника

Історія створення та правовий статус

Софіївський ботанічний заказник набув офіційного охоронного статусу 25 червня 1998 року, відповідно до рішення ІІІ сесії ХХІІІ скликання Херсонської обласної ради №27. У цей період в Україні спостерігалося активне формування природно-заповідного фонду на місцевому рівні, коли громади та науковці намагалися зберегти рештки природних екосистем у сільських районах.

Заказник отримав категорію "ботанічного заказника місцевого значення", що передбачає охорону флори як основного об’єкта. Із самого початку він перебував у віданні Широкобалківської сільської ради, яка після адміністративно-територіальної реформи увійшла до складу Станіславської сільської територіальної громади у 2017 році.

З 2022 року, коли регіон опинився в зоні бойових дій, питання охорони заказника фактично втратило практичну реалізацію. Територія заказника розташована поблизу зони активних бойових дій, що робить її недоступною для обстежень, нагляду чи природоохоронних заходів.

Таким чином, Софіївський заказник є прикладом об’єкта, який має важливе природоохоронне значення, але тимчасово позбавлений дієвих механізмів захисту.

Аншлаг заказника. Фото Павла Мокрицького

Природні комплекси заказника

Територія Софіївського ботанічного заказника являє собою різноманітний ландшафтний комплекс, що поєднує декілька природних зон — степову, водно-болотну та надлиманну. Така мозаїчність дозволяє зберігати високу біорізноманітність і рідкісні типи фітоценозів, притаманних лише Причорноморському регіону.

Степові ділянки

Основу сухої частини заказника становить типчаково-ковиловий степ, що зберігся на схилах і надлиманних підвищеннях. Ці ділянки мають унікальне значення, оскільки є залишками цілинного степу, якого майже не залишилось в інших частинах Херсонської області через розорювання. Рослинний покрив тут формують представники ковилових і злакових, серед яких зустрічаються охоронювані види (про них — у наступному розділі).

Особливу екологічну роль відіграють лесові зсуви, характерні для схилів, що виходять до Дніпровського лиману. Тут утворюються мікрокліматичні ніші, які сприяють збереженню окремих рідкісних видів, зокрема тюльпанів.

Водно-болотні та прибережні угіддя

Водно-болотна зона заказника охоплює прибережну смугу лиману, а також частину акваторії. У цих місцях формуються угруповання гідрофітів, зокрема латаття білого (Nymphaea alba), глечиків жовтих (Nuphar lutea), сальвінії плаваючої (Salvinia natans) та інших вологолюбних рослин.

Ці рослинні формації мають важливе біоекологічне значення:

• підтримують водний баланс;

• є середовищем існування для численних видів безхребетних, земноводних та птахів;

• відіграють роль у природному очищенні води.

Надлиманні схили та балки

Окрему цінність становлять балки й підніжжя схилів, де панує особливо мозаїчна структура рослинного покриву. Тут співіснують залишки лучно-степових, степових і галофітних (солелюбних) угруповань. Завдяки поєднанню різних типів ґрунтів, вологості та рельєфу, ці території створюють високий рівень екотонного біорізноманіття — тобто різноманіття, яке виникає саме на межах екосистем.

Софіївський заказник. Автор Serge Bond

Червонокнижна та рідкісна флора

Софіївський ботанічний заказник є важливим осередком збереження рідкісних і зникаючих видів рослин, багато з яких мають охоронний статус на державному та міжнародному рівнях. На його території виявлено угруповання, що належать до Зеленої книги України — офіційного переліку рідкісних природних фітоценозів, які потребують охорони.

Ковилові степи: класика цілинної природи

У степовій частині заказника зустрічаються:

• Ковила українська (Stipa ucrainica) — вид, занесений до Червоної книги України. Зростає на сухих схилах, утворюючи щільні дернинки.

• Ковила волосиста (Stipa capillata) — індикаторна рослина справжніх степів, має високу екологічну цінність.

• Обидва види є представниками реліктової флори, яка збереглася ще з доаграрної епохи, і дуже вразливі до випасу, викошування чи механічного порушення ґрунту.

Флора заказника. Фото Лесі Прокопець

Весняні ендеміки: тюльпани лиманів

На ділянках, де схили освітлюються сонцем і мають гарну дренованість, навесні можна побачити квітування двох надзвичайно рідкісних видів:

• Тюльпан Шренка (Tulipa schrenkii) — степовий вид із середньоазійським ареалом, охороняється в кількох країнах.

• Тюльпан бузький (Tulipa hypanica) — один із найменш вивчених тюльпанів Європи, з вузьким ареалом поширення.

Ці тюльпани стали жертвами популярності: інтенсивне викопування цибулин знищує популяції, тому охорона заказника є ключовою умовою їхнього збереження.

Водна флора та зелені зони прибережжя

У водно-болотній зоні заказника зростають рідкісні гідрофіти:

• Сальвінія плаваюча (Salvinia natans) — рідкісний плавучий папоротеподібний вид, який входить до Червоної книги України.

• Латаття біле (Nymphaea alba) — охороняється як компонент угруповань Зеленої книги.

• Глечики жовті (Nuphar lutea) — утворюють характерні угруповання в затоках і тихих плесах.

Значення флори для науковців і збереження

Флористичне багатство заказника є еталонним для Причорноморських степів. Тут можна досліджувати:

• динаміку степових популяцій у природному стані,

• відновлення рідкісних видів після стресів,

• вплив людської діяльності та війни на флористичні комплекси.

Багато рослин, що ростуть у заказнику, можуть бути використані як індикатори змін клімату, ерозії, опустелювання та біологічного знищення територій. Тому охорона флори заказника має національне значення, а не лише локальне.

Латаття біле. Фото ілюстративне. Автор Opuntia

Охоронювана фауна

Попри свій переважно ботанічний статус, Софіївський заказник має і фауністичну цінність. Різноманітність ландшафтів — від сухого степу до вологих заплав — створює умови для існування широкого спектра тварин, зокрема видів, що занесені до Червоної книги України, а також тих, які мають міжнародний охоронний статус.

Безхребетні: індикатори чистоти екосистем

Особливу увагу заслуговує п’явка медична (Hirudo medicinalis), яка зустрічається в прибережній частині лиману та болотистих водоймах заказника. Це рідкісний вид, що зник у більшості регіонів через забруднення водойм і втрату природних біотопів. Її наявність вказує на добрий екологічний стан водного середовища.

У теплі сезони в заказнику також спостерігаються рідкісні види метеликів, зокрема:

• Поліксена (Zerynthia polyxena) — один із найбільш вражаючих представників ентомофауни Причорномор’я, занесений до Червоної книги України. Відомий своєю залежністю від наявності рослин родини кукольних (арістолохій), які зростають у степах і балках.

Поліксена. Фото ілюстративне. Автор DianeJLH

Плазуни: степові види під загрозою

Із рідкісних рептилій на території заказника фіксувався:

• Полоз жовточеревий (Dolichophis caspius) — найбільша змія України, абсолютно нешкідлива для людини. Вона перебуває під охороною як вразливий вид, що зникає через знищення місць проживання. Її можна побачити на теплих схилах, серед каміння чи в степових заростях.

Потенційне значення для орнітофауни

Хоча основна мета створення заказника — збереження флори, його географічне положення на узбережжі Дніпровського лиману робить його потенційно цінним і для мігруючих та гніздових птахів. Під час сезонних міграцій у навколишніх заплавах можна спостерігати:

• куликів,

• качок,

• чапель,

• лелек,

• орлана-білохвоста (іноді трапляється в регіоні).

Орлан-білохвіст. Фото ілюстративне. Автор Jörg Hempel

Сучасний стан та охорона

 Софіївський ботанічний заказник, як і більшість об’єктів природно-заповідного фонду Півдня України, перебуває у вкрай вразливому стані. Це пов’язано не лише з довголітніми системними проблемами в охороні природи, а й з російсько-українською війною, що від 2022 року безпосередньо торкнулася території Станіславської громади.

Війна як загроза екосистемам

Територія заказника розташована в зоні прямої бойової небезпеки, що унеможливлює здійснення будь-яких природоохоронних заходів:

• неможливо організувати охорону на місцях;

• втрачені умови для моніторингу флори й фауни;

• територія потенційно забруднена боєприпасами, що створює мінну небезпеку для працівників природоохоронної галузі та місцевих жителів.

Ці обставини не лише паралізують охоронну діяльність, а й загрожують самій екосистемі: степові та лиманні угіддя є особливо вразливими до механічних порушень, пожеж і забруднення.

Утім, навіть за умов війни, значення Софіївського заказника як резерву природного біорізноманіття не зникає. Після завершення бойових дій він може стати одним з пілотних об’єктів для екологічної реабілітації, відновлення досліджень, створення екопросвітницьких маршрутів.

Заказник з висоти. Фото Олега Марчука

Використана література:

1) Софіївський (заказник). URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/Софіївський_(заказник)

2) Софіївський заказник. URL: http://test02.zruchno.travel/ObjectEntity/ObjectEntity?idCrm=24000493-bece-75ce-1e24-58e7673b1751&lang=ua

3) Природно-заповідний фонд України. URL: https://pzf.land.kiev.ua/pzf12.html 

4) Червона книга України. URL: https://redbook-ua.org/