Городище Скелька

ВСТУП

Над правим берегом Бузького лиману, серед степових балок і природних терас, височіє один із найзагадковіших об’єктів античного періоду Північного Причорномор’я — городище Скелька. Тут, на високому мисі, який стрімко обривається до води, упродовж кількох століть існувало укріплене поселення, що слугувало форпостом, ремісничим центром і, ймовірно, військовим пунктом у системі оборони античної Ольвії.

Сьогодні Скелька — це не лише археологічна пам’ятка національного значення, а й приклад того, як культурна спадщина України може бути водночас недооціненою і вразливою. Її унікальність полягає у поєднанні еллінських та варварських елементів, складній багатошаровій структурі та значному історичному потенціалі.

Географія та місце розташування

Городище Скелька розташоване в межах Станіславської сільської територіальної громади Херсонської області, приблизно за 8 км на північний захід від села Олександрівка, на мисі, який утворює урочище «Скелька» — характерну топографічну формацію з крутими схилами, що спускаються до Дніпровсько-Бузького лиману.

Така локалізація була стратегічно вигідною: природна висота і важкодоступність з трьох боків (вода, балки, яри) значно посилювали обороноздатність поселення. Територія укріплення займала площу до 3 гектарів, ще кілька гектарів припадали на неукріплену зону поселення, яка тягнулася нижче — до тераси. За всіма ознаками місце ідеально підходило для розміщення античного укріплення — і не випадково було обране саме тут.

Сьогодні ця ділянка не має охоронного периметру, але її географічне положення добре відоме фахівцям. Частина культурного шару вже знищена через природну ерозію, що активізувалася у ХХ столітті, а також через систематичну діяльність «чорних археологів».

Городище Скелька з висоти. Фото Олега Марчука

Історична довідка та хронологія

За результатами досліджень, Скелька була заснована наприкінці V — на початку IV століття до нашої ери. Цей період збігається з активним розширенням впливу Ольвійської держави, поліса, розташованого при гирлі Південного Бугу. Археологічні дані свідчать, що Скелька була частиною системи поселень, які забезпечували оборону, сільське господарство, заготівлю продовольства, торгівлю та контакт із місцевим та сусіднім населенням — скіфами, гетами, фракійцями.

Основний період активного існування городища — IV–III ст. до н.е., коли воно було добре укріпленим і заселеним, виконувало оборонно-господарську функцію. Імовірно, саме в цей час тут сформувався комплекс кам’яних стін, ровів і веж.

Другий важливий етап — I–III ст. н.е., період занепаду Ольвії та одночасного зростання римського впливу в Причорномор’ї. Саме в цей час Скелька, ймовірно, виконує функції сторожового пункту або опорного пункту в системі нової адміністративної реальності — можливо, з участю римських військових загонів. В археологічному шарі цього часу виявлено кераміку римського типу, будівельну плитку, наконечники стріл.

Остаточне припинення існування поселення датується III століттям н.е., після чого місце більше не заселяється у формі постійного укріплення.

Табличка біля городища Скелька

Археологічні дослідження

Городище Скелька було відкрите ще в кінці XIX століття одним із перших дослідників античної Ольвії — Віктором Івановичем Гошкевичем. У 1895 та 1909 роках він здійснив первинні розвідки й шурфування, зафіксувавши структуру укріплень та перші знахідки античного періоду, які передав до Херсонського і Миколаївського музеїв.

У повоєнний період, у 1947–1948 роках, Скельку досліджувала Ольвійська експедиція Інституту археології АН УРСР. Результати цих робіт закріпили уявлення про Скельку як важливий укріплений пункт на периферії Ольвійської держави, що існував у тісному зв’язку з економічним та військовим життям головного поліса.

Стаціонарні розкопки було проведено у 1978–1979 роках. Дослідженням керували фахівці, серед яких:

• Володимир Камінський — археолог, який дав одне з перших системних описань структури городища;

• Олександр Манцевич — дослідник оборонної архітектури античного Північного Причорномор’я;

• В.І. Буйських, І.В. Оленковський — автори пізніших робіт, присвячених фортифікаційним особливостям та занепаду пам’ятки.

Значна частина знахідок, включаючи фрагменти амфор, зброї, побутової кераміки, зберігається нині у Херсонському обласному краєзнавчому музеї, Миколаївському обласному музеї та у фондах Інституту археології НАН України. Ці артефакти досі вивчаються, однак багато із них не представлені у відкритому доступі, що ускладнює популяризацію пам’ятки. Херсонський обласний краєзнавчий музей був пограбований російськими окупантами у 2022 році, що призвело до втрати археологічних колекцій.

Варто зазначити, що від кінця 1990-х років городище зазнало серйозного пошкодження через систематичну діяльність «чорних археологів». Унаслідок грабіжницьких розкопок було знищено кілька культурних шарів, втрачено науковий контекст артефактів, зруйновано залишки будівель. Незважаючи на те, що Скелька має статус пам’ятки національного значення, реального фізичного захисту вона не має.

Наслідки діяльності "чорних археологів" на Скельці. Фото з сайту Укрінформ URL: https://surl.lu/hofkac

Структура і типологія поселення

Городище Скелька вирізняється складною багатошаровою структурою. Його можна умовно поділити на дві основні зони:

1. Укріплене ядро городища — розташоване на найвищій частині мису. Тут виявлено залишки валів, кам’яних стін, бойових веж і ровів. Основна система укріплень складалася з:

   • каменяного валу (збережена ширина — до 2,5 м);

   • рівчака перед ним;

   • кам’яної стіни, що обмежувала центральну частину городища;

   • чотирикутної вежі — прямокутної споруди на підвищенні, яка, ймовірно, виконувала функцію дозору або входу.

2. Неукріплене поселення — тягнулось до південно-східної частини плато, де знайдено залишки житлових і господарських споруд: фундаментів, печей, зернових ям, ремісничих об’єктів. Судячи з планування, ця частина була призначена для мирного населення — хліборобів, ремісників, рибалок.

Особливість укріпленої частини Скельки — поєднання елліністичних і варварських рис. З одного боку, присутні типові для еллінів будівельні техніки — використання тесаного вапняку, планування укріплень. З іншого — численні елементи, характерні для скіфської чи фракійської традиції: земляні насипи, підпрямокутні планування, змішані будівельні матеріали.

Археологи вважають, що городище могло бути свого роду «прикордонним фортом» — водночас оборонним постом і центром взаємодії з навколишніми варварськими племенами. Його ізольованість, компактність, укріпленість і стратегічне розташування повністю відповідають моделі прикордонних еллінських фортець.

План городища Скелька. Джерело: https://www.pslava.info/OleksandrivkaS_HillfortSkelka_Ra_332_P2,126105.html

Побут і господарство

Результати археологічних досліджень на Скельці дають змогу сформувати доволі чітке уявлення про господарську структуру та побут мешканців городища в IV–III ст. до н.е.

У неукріпленій частині поселення, що прилягала до центрального плато, було виявлено:

• залишки житлових споруд — здебільшого прямокутні у плані, з глиняними долівками, деякі — із залишками глинобитних або дерев’яних стін;

• печі — використовувались як для приготування їжі, так і для ремісничих потреб (зокрема обробки металу);

• зернові ями — вкопані у землю ями для зберігання збіжжя, засипані попелом;

• побутові знаряддя — зернотерки, ручні млини, глиняні пряслиця, лощила.

Керамічні знахідки на Скельці надзвичайно репрезентативні:

• ліпна кераміка місцевого виробництва — проста, грубого випалу, часто з декоративними гребінцевими візерунками;

• грецька чорнолакова кераміка — імовірно привезена з Ольвії чи з полісів Північного Причорномор’я;

• червонофігурні фрагменти — небагато, але важливі як свідчення контактів з еллінськими центрами;

• амфори — типовий посуд для зберігання і транспортування вина, масла, зерна (деякі з клеймами).

Окрім цього, знайдено кістки тварин і риби, які засвідчують, що мешканці Скельки активно займалися скотарством, мисливством, а також рибальством у лимані. Серед тварин — вівці, кози, велика рогата худоба; серед риб — бичок, плітка, судак.

Важливим відкриттям стала кам’яна антропоморфна стела з людським обличчям — можливо, частина культової споруди або надгробного маркера. Її знайдено серед зруйнованого шару, що вказує на багатошарову релігійну практику: змішування еллінських та місцевих вірувань.

Серед артефактів є й військові предмети: наконечники стріл, метальні ядра, наконечники списів.

Керамічні вироби зі Скельки. Фото А. Луцика

Облога і штурм (версія)

Одна з найцікавіших версій, запропонованих дослідниками, стосується військової події, яку пережила Скелька в середині II століття до н.е. Підстави для цього — археологічні дані, знайдені у зруйнованому шарі пам’ятки:

• сліди пожежі — обвуглені залишки конструкцій у нижньому шарі;

• зламані оборонні стіни — виявлені у вигляді завалів;

• концентрація наконечників стріл і списів;

• розбиті судини — у господарських ямах.

Ці знахідки дали змогу реконструювати ймовірний епізод штурму: за гіпотезою археологів, укріплення Скельки було захоплено або частково зруйновано під час нападу тавро-скіфів, які в цей період активізувались у регіоні.

Не виключено, що саме цей напад призвів до знищення укріпленої частини городища, після чого воно ніколи не відновилося до минулих масштабів.

Охоронний статус і сучасний стан

Археологічна пам’ятка «Городище Скелька» внесена до державного реєстру пам’яток національного значення згідно з постановою Кабінету Міністрів України №929 від 10 жовтня 2012 року. Це надає їй формальний охоронний статус і визнає важливість для історії та культури України. Проте реальний стан охорони Скельки є критичним.

Починаючи з кінця 1990-х років, територія городища стала об’єктом систематичних незаконних розкопок — так званих «чорних археологів». Унаслідок їхньої діяльності:

• зруйновано частину валів та культурного шару;

• викрадено артефакти без можливості їх фіксації та наукової інтерпретації;

• порушено стратиграфію, що унеможливлює повноцінне дослідження пам’ятки.

Періодично проводилися охоронні обстеження фахівцями з Херсонського краєзнавчого музею та Інституту археології НАН України, але жодних постійних охоронних заходів не впроваджено. Пам’ятка так і не отримала огорожі, відеонагляду чи іншої охорони. Ситуацію ускладнює також природна ерозія берегів лиману: частина території поступово сповзає вниз, руйнуючи археологічні пласти.

У 2018–2021 роках було зафіксовано нові спроби розкопок без дозволу, які знову призвели до втрат.

З початком повномасштабного вторгнення росії в Україну стан пам'ятки не відомий. Територія зазнає ворожих ударів, можливе мінування пам'ятки та наявність інших вибухонебезпечних предметів.

Значення для науки та громади

Скелька — це не просто одне з багатьох античних поселень. Її значення унікальне з кількох причин:

• Вона є однією з найкраще укріплених малих пам’яток Ольвійської периферії, що демонструє взаємодію еллінської і місцевої (скіфо-фракійської) культур.

• Стратиграфія поселення охоплює понад 600 років безперервного існування, що дозволяє досліджувати динаміку життя в античному порубіжжі.

• Має потенціал стати основою для музеєфікації, як польовий археологічний табір, освітня платформа чи ландшафтний парк.

Для Станіславської громади Скелька може і має стати:

• джерелом туристичного розвитку;

• місцем історичної пам’яті;

• простором освітніх ініціатив;

• нарешті — об’єктом гордості за свій історичний спадок.

Але для цього потрібно перше і головне — її зберегти.

Експонат знайдений археологічною експедицією ХДУ на городищі Скелька у 2019 р. Представляє собою сіроглиняний закритий сосуд на кільцевому піддоні. Джерело: https://surli.cc/qnlfjo 

Висновок

Городище Скелька — це мовчазне свідчення епох, коли Північне Причорномор’я було перехрестям культур, торгівлі й воєн. Воно зберігає у собі шари людських доль, зусиль, страхів і надій. І хоча каміння Скельки давно не говорить, воно здатне розповісти надзвичайну історію — якщо ми дамо йому шанс.

Використана література:

1.      Археологічні пам'ятки Херсонщини. Білозерський район. URL: https://krai.lib.kherson.ua/bilozer-arheolog.htm 

2.      Оленковський М.П. Археологічні пам'ятки Білозерського району Херсонської області. Каталог-довідник. Херсон: Айлант, 2004. 76 с.

3.      Античне городище на Херсонщині довели до археологічної катастрофи. URL: https://www.ukrinform.ua/rubric-regions/2683438-anticne-gorodise-na-hersonsini-doveli-do-arheologicnoi-katastrofi.html

4.      Скелька (античність). URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/Скелька_(античність) 

5.      Паспортна інформація. Городище в урочищі Скелька. URL: https://www.pslava.info/OleksandrivkaS_HillfortSkelka_PasportnaInformacija,126103.html

6.      Керамічна посудина з городища Скелька (IV-III ст. до н.е.) URL: https://surli.cc/qnlfjo