Городище Золотий Мис
- Відділ ОКМСТ Станіславської сільської ради
- 18 черв.
- Читати 6 хв
Оновлено: 12 серп.
ВСТУП: Місто над урвищем — пам'ять про давні часи
Високий мис над Дніпровським лиманом, що нависає над водами і прорізається ярами, здавна приваблював людей. Саме тут, неподалік сучасного села Широка Балка, розташоване городище Золотий Мис — одна з найбільш загадкових і водночас найцінніших пам’яток античної доби на території Херсонщини. Це місце, де колись кипіло життя: тут жили, торгували, оборонялися, та працювали.
Золотий Мис — це унікальний об’єкт, який дає змогу побачити, як перетиналися культури, як змінювалися впливи, як жили люди на південному рубежі Північного Причорномор’я.
Географічне розташування
Городище Золотий Мис розташоване в Херсонській області, поблизу села Широка Балка, на території сучасної Станіславської громади. Місце розташоване на мисі — високому плато, яке з трьох боків обмежене стрімким обривом та низинами. Це природно укріплене плато утворює ідеальний майданчик для оборонного поселення.
Укріплена частина городища займала приблизно 1 гектар, а разом із прилеглими територіями площа поселення могла сягати до 3 гектарів.
Стратегічне розташування давало змогу мешканцям городища контролювати судноплавство на лимані, спостерігати за пересуваннями по водних і сухопутних шляхах та ефективно захищати свою територію.
Історія археологічних досліджень
Городище Золотий Мис відоме археологам ще з XIX століття. Вперше його згадує Олексій Уваров у 1848 році, коли проводив археологічну розвідку Північного Причорномор’я. Уже в другій половині XIX століття пам’ятку обстежували відомі дослідники: Олександр Чирков, Гаврило Скадовський, Віктор Гошкевич, Василь Ястребов. Вони задокументували наявність валів, зібрали фрагменти амфор, посуду, будівельного матеріалу.
У повоєнний період городище знову опинилося в центрі уваги науковців. У 1946 році Микола Дмитренко провів перші шурфування, у 1947 році пам’ятку досліджував І. Фабриціус, а у 1948 році на городищі працювала Ольвійська археологічна експедиція.
Найбільш детальні розкопки відбулися у 1980 році під керівництвом В’ячеслава Зубаря та Наталії Гаврилюк, а в 1990 та 1992 роках — розкопки проводив Сергій Буйських, який уточнив планування городища та підтвердив його хронологію як пам’ятки пізньоскіфського періоду.
Значну частину даних про Золотий Мис у різні роки зібрав і узагальнив археолог Максим Оленковський, який з 1973 року постійно обстежував цю та сусідні пам’ятки.
На жаль, у 2001 році частину території городища було знищено під час прокладання автомобільної дороги, що стало одним із найбільших втрат для цієї пам’ятки. Сьогодні залишки городища все ще потребують належного дослідження, охорони та консервації.
Хронологія та культурна належність
За результатами археологічних досліджень, городище Золотий Мис існувало у період від кінця I століття до нашої ери до третьої чверті III століття нашої ери. Це чітко співвідноситься з пізньоскіфською культурною традицією Північного Причорномор’я.
Городище належало до системи пізньоскіфських укріплених поселень, які з’являються після занепаду Великої Скіфії та одночасно з розширенням контактів із римським світом. На території поселення знайдено численні предмети, які вказують на торгівельні та культурні зв’язки з грецькою Ольвією, а також з римськими провінціями.
Деякі археологи висловлюють припущення, що в певний період тут могла тимчасово розміщуватися римська військова залога або торговий пункт під римським контролем, однак на сьогоднішній день ця версія залишається гіпотетичною. Наявність римських монет, посуду та прикрас підтверджує активну присутність римських товарів, але без остаточних доказів про військовий гарнізон.
Структура городища та забудова
Городище Золотий Мис мало розвинену фортифікаційну систему, яку археологи змогли частково відтворити за залишками валів, ровів і стін. Оборонні споруди включали:
Фрагменти кам’яного муру в нижній частині укріплень.
Рови, які підсилювали оборону з боку напольного підходу.
Укріплення доповнювали природні обриви мису, які створювали майже неприступні схили з трьох боків.
Внутрішня структура поселення була добре організованою:
Виявлені бруковані вулиці, що проходили поміж житловими та господарськими будівлями.
Планування вулиць та дворів мало характерні риси елліністичного міського типу.
Будівлі споруджувалися з каміння, глини, дерева, дахи вкривалися очеретом, обмазаним глиною.
Археологи дослідили залишки житлових будівель із глинобитними долівками, господарських споруд, зокрема зерносховищ та господарчих ям, місць для зберігання амфор та обробки продуктів.
Загалом планування, оборонні споруди та знахідки свідчать, що Золотий Мис був добре організованим поселенням, яке мало як господарську, так і оборонну функцію в системі Ольвійської держави.
Господарство і побут
Матеріали, знайдені на городищі Золотий Мис, дають змогу докладно реконструювати господарський уклад і повсякденне життя мешканців цього поселення у I–III століттях н.е.
Археологи виявили численні господарчі ями, які використовувались для зберігання зерна та продуктів харчування. Знайдено зернотерки, жорна, ткацькі пряслиця, рибальські грузила, кам’яні якорі, що підтверджує широкий спектр господарських занять: землеробство, рибальство, ткацтво та інші ремесла.
Золотий Мис мав розвинену торгівлю, про що свідчить велика кількість імпортних знахідок:
Фрагменти грецьких і римських амфор — свідчення ввезення вина, олії, інших продуктів.
Посуд римського періоду — як місцевого виробництва, так і імпортованого.
Скляні посудини, намистини, фібули (включно з римськими типами).
Крім господарських предметів, знайдено елементи культового характеру: теракотові статуетки, що могли бути предметами побутового культу, бронзові прикраси.
Грошовий обіг на Золотому Мисі підтверджено знахідками монет Ольвії, римських монет, скіфських емісій.
Некрополь Золотого Мису
Важливою частиною археологічного комплексу Золотого Мису є некрополь, розташований на відстані близько 300 метрів на північний захід від основного городища. Його виявили та частково дослідили у 1950 році.
Некрополь охоплював приблизно 1 гектар і складався з індивідуальних ґрунтових поховань. За археологічними даними, більшість поховань датуються I–III століттями нашої ери — тобто синхронні з основним періодом існування городища.
Виявлені супровідні речі свідчать про характер поховальної культури та соціальний статус мешканців:
Фібули, браслети, перстні, намиста — предмети особистої прикраси, які часто клали до поховань.
Глиняний посуд, скляні посудини, світильники — ритуальні та побутові речі, що супроводжували померлих.
Окремі знахідки предметів римського виробництва.
Поховання на некрополі — це ще один доказ того, що Золотий Мис був стійким, самодостатнім поселенням.
Археологічні колекції
Золотий Мис залишив по собі велику археологічну спадщину, яка нині зберігається у фондах кількох музейних установ. Основні колекції предметів, знайдених на території городища та некрополя, представлені в Херсонському та Миколаївському обласному краєзнавчому музеї.
Серед найцінніших знахідок:
Теракотові статуетки.
Фрагменти рідкісних грецьких і римських амфор з клеймами.
Скляні посудини та прикраси римського періоду.
Фібули, браслети, намистини, перстні — прикраси та елементи одягу, які мали як утилітарне, так і декоративне значення.
Світильники, бронзові вироби, кістяні та глиняні побутові предмети.
Фрагменти млина та господарського начиння.
Значна частина колекції залишається малодослідженою, що відкриває простір для майбутніх археологічних і музеєзнавчих проєктів.
Знищення та сучасний стан
На жаль, городище Золотий Мис, як і більшість пам’яток Північного Причорномор’я, зазнало суттєвих втрат.
Основними чинниками руйнування є:
Природна ерозія берегів, яка особливо посилилася у ХХ столітті. Частина території городища вже обвалилася у лиман.
Господарська діяльність людини. Найбільших втрат пам’ятка зазнала у 2001 році, коли під час прокладання автомобільної дороги було знищено частину валів та житлових споруд.
Крім того, городище протягом тривалого часу залишалося без належної охорони, що призвело до активності так званих “чорних археологів”, які вели несанкціоновані розкопки, знищуючи культурний шар і вивозячи цінні артефакти.
Сьогодні залишки городища продовжують перебувають у вразливому стані.
З початком повномасштабного вторгнення росії в Україну стан збереженості пам'ятки не відомий. Територія зазнає ворожих ударів, присутні сліди фортифікаційних споруд, можливе мінування пам'ятки та наявність інших вибухонебезпечних предметів.
Значення для науки і громади
Городище Золотий Мис має високу наукову цінність, адже воно дає змогу простежити життя пізньоскіфського поселення на межі грецького та римського світів.
Пам’ятка підтверджує існування інтенсивних торговельних і культурних зв’язків у Північному Причорномор’ї.
Золотий Мис — це еталонне поселення для вивчення планування, господарства, побуту та культури пізньоантичного періоду.
Для сучасної Станіславської громади це неоціненний культурний ресурс:
Пам’ятка має великий туристичний потенціал, особливо у поєднанні з маршрутами до Скельки, Станіславського городища та Глибокої Пристані.
Городище може стати частиною освітніх програм, локальної ідентичності, простором історичної пам’яті.
Золотий Мис — це місце, яке має потенціал не лише розповідати про минуле, а й формувати сучасне та майбутнє.
Використана література:
1. Археологічні пам'ятки Херсонщини. Білозерський район. URL: https://krai.lib.kherson.ua/bilozer-arheolog.htm
2. Оленковський М.П. Археологічні пам'ятки Білозерського району Херсонської області. Каталог-довідник. Херсон: Айлант, 2004. 76 с.
3. Городище Золотий Мис. Паспортна інформація. URL: https://www.pslava.info/ShyrokaBalkaS_HillfortZolotyjMys_PasportnaInformacija,126141.html
4. Костенко Антон, Абікулова Марина. Повоєнне формування античного зібрання Херсонського обласного краєзнавчого музею: постаті, предмети, пам'ятки. Scriptorium nostrum. – 2015. – № 3 URL: https://surl.lu/shndum
5. Городище «Золотий Мис». URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/Городище_«Золотий_Мис»
Коментарі