Станіслав — одне з найдавніших сіл Херсонщини, розташоване на мальовничому узбережжі Дніпровсько-Бузького лиману. Його архітектурна спадщина — це не лише матеріальні свідки минулого, але й цінні орієнтири, що зберігають пам’ять про суспільне, культурне та економічне життя громади протягом кількох століть. Кожен об’єкт описано з урахуванням історії його створення, архітектурних особливостей та сучасного стану.

На пагорбах біля Дніпровського лиману колись стрімко оберталися десятки крил. Тут, у степових селах сучасної Станіславської громади, вітер не був лише примхою природи — він був джерелом сили. У громадах, що завжди жили хлібом, саме вітер давав змогу перетворити зерно на борошно, рухати механізми, створювати працю з повітря. Вітряки стали не лише елементом господарства — вони стали частиною ландшафту, культурної пам’яті, самоідентифікації.

Станіславська громада — це не просто мальовничий куточок на березі Дніпровського лиману. Це територія, де земля зберігає сліди життя, які охоплюють тисячі років історії. Від найдавніших мисливців до античних міст, від курганів доби бронзи до пізньоскіфських фортець — усі ці культурні пласти присутні на території громади й утворюють справжню археологічну мозаїку. Це місце є унікальним для Херсонщини: на відносно невеликій території зосереджена найбільша кількість античних пам

Високий мис над Дніпровським лиманом, що нависає над водами і прорізається ярами, здавна приваблював людей. Саме тут, неподалік сучасного села Широка Балка, розташоване городище Золотий Мис — одна з найбільш загадкових і водночас найцінніших пам’яток античної доби на території Херсонщини. Це місце, де колись кипіло життя: тут жили, торгували, оборонялися, та працювали. Золотий Мис — це унікальний об’єкт, який дає змогу побачити, як перетиналися культури.

На високому правому березі Дніпровського лиману, де степ зустрічається з водою, колись існувало велике поселення, яке сьогодні археологи називають Глибока Пристань. Це місце зберігає сліди життя, яке вирувало тут понад дві тисячі років тому, у період тісних контактів між греками і місцевими скіфськими племенами. Глибока Пристань — це пам’ятка, що дає можливість зазирнути в економіку, культуру і побут античної периферії Ольвії.

На обривистому березі Дніпровсько-Бузького лиману, де стрімко зривається в глибоку синь небо степу, височить унікальна пам’ятка — Станіславське городище. Сьогодні це місце відоме своїми краєвидами, туристичними маршрутами та вітрами, що гуляють лиманом. Але задовго до появи села Станіслав, задовго до карт і кордонів, тут вирувало життя: зводилися укріплення, оброблялася земля, йшли торгівельні шляхи, стояли варти. Городище зберігає в собі сліди кількох археологічних епох, які

Костянтин Йосипович Голобородько. Для історії Станіславської загальноосвітньої школи, а нині ліцею, це ціла епоха. Все свідоме життя він присвятив розвитку освіти та культури Станіслава. Талановитий педагог, чудовий організатор, всебічно і високоосвічена людина, письменник і громадський діяч – ось далеко не всі епітети, якими можна було б наділити Костянтина Йосиповича.

На початку XX століття Станіслав був волосним центром на півдні України, в якому активно вирувало культурне життя. Селяни не лише працювали, обробляли землю й ловили рибу, а й розвивали культуру у складний для України час. У 1902 році в селі з'явився Народний театр. Спочатку це був невеликий драмгурток, який збирався у простій селянській хаті. Актори грали п’єси українських і російських авторів, декорації майстрували самі, світло — на гасових лампах, а головною мотивацією б

Історія пам’ятника Тарасові Шевченку в селі Станіслав — це не просто історія монумента. Це історія громади, яка, переживши війни, злидні, та голод, зуміла в найважчий момент свого існування зберегти головне — пам’ять, гідність і вдячність до свого поета. Цей пам’ятник не був зведений за державні кошти, не відкривався під фанфари. Він народився в пору найбільшої нужди, з ініціативи звичайних селян, які мали більше сердечної любові, ніж хліба на столах.

Над правим берегом Бузького лиману, серед степових балок і природних терас, височіє один із найзагадковіших об’єктів античного періоду Північного Причорномор’я — городище Скелька. Тут, на високому мисі, який стрімко обривається до води, упродовж кількох століть існувало укріплене поселення, що слугувало форпостом, ремісничим центром і, ймовірно, військовим пунктом у системі оборони античної Ольвії.

Софіївка — найменше село Станіславської громади, проте за кількістю археологічних та історичних пластів воно зовсім не поступається іншим. Розташоване над лиманом, серед степів і балок, село приховує у своїй землі відлуння античних поселень, тіні козацьких переправ і згадки про менонітські колонії.

Село Олександрівка, розташоване на мальовничому правому березі Дніпровсько-Бузького лиману, належить до тих місць, де глибини історії проступають крізь кожен яр, пагорб і камінець. Його доля нерозривно пов’язана з історією Півдня України – регіону, що неодноразово ставав ареною боротьби за простір, ресурси, владу і свободу.

Станіслав – село з багатою і складною долею, яке розкинулося на мальовничому березі Дніпровського лиману. Його історія – це не просто послідовність подій, це відображення тих буремних змін, що пережив південь України упродовж тисячоліть.